Антоній Годинка (псевдонімы — Сокырницькый Сирохман, Сокырницькый Сиротюк; уродився 7 фебруара 1864 года у Ладомирові, Австро-Мадярщина — умер 15 юлія 1946 года у Будапешті) — історик, філолоґ, фольклорист, публіцист і педаґоґ мадяронського направленя.
Член-кореспондент (1910г.), дійсний член (1933г.) Мадярської академії наук.
Уродився у селі Ладомиров (ныні Словакія) у сімні греко-католицького сященика.
Скончив ошколу у селови Сокырниця (ныні Хустськый район Закарпатя).
Ошколовася у ґімназіях Мараморош-Сіґет (ныні Румынія) і Ужгород, пак у Мукачовськуй духовнуй семінарії, од 1882 года — у Центральнуй теологічнуй семінарії у Будапешті.
Из 1888 года робутник бібліотекы мадярського національного музею, из 1889 года — стипендіат Австрійського історіоґрафічеського інституту, де став вучеником знаного славіста Ватрослава Яґича. 1891 годі защитив докторську дисертацію.
У 1892–1906 годах — вученый Імператорської конфесійної бібліотеки, де занимався, палеоґрафійов і історійов южных славян (сербу і хорвату).
1905 годі дустав звання доцента філозофського факултету Будапештського університету.
Пак у 1906 годі професор Академії права у Братиславі (ныні столиця Словакії), од 1923 года — завідуючый кафедров общої історії, декан філозофського факултету, од 1932 года — ректор Пийчського університету. Из 1935 — на пінзії.
У 1941–1943 годах — перший голова «Подкарпатського общества наук» у Ужгороді. Умер у Будапешті., портрет робота знаного маляра Василія Скакандія.
Относящі ся чланкы: