Андрій Васильович Карабелеш уродився 24 сектембра 1906 года, у с.Тибава, Австро-Мадярщина, ныні Свалявськый район Закарпатя — умер 4 сектембра 1964 года, Закарпатя, СССР., — руськый поет, педаґоґ, діятель русинського двиганя на Подкарпатю.
Андрій Карабелеш уродився в сімні лісника и всі його діточі годы пруйшли серед карпатськых гур. Погодя вун скончив Мукачовську руську ґімназію (1925г.)
Пак грекокатоличеську Ужгородську духовну семінарію (1928г.) і філозофськый факултет Карлового університета у Празі (1934г.).,
Уже в студенчеські годы вун іздав перші свої сборникы стихотвореній — «Избрані стихотворенія» (1928г.), «В лучах рассвета» (1929г.).
У 1932 годі перийшов у православіє. Послє окончанія ошколації у університеті Андрій Карабелеш робив вучительом у начальнуй ошколі (1934—1937гг.), преподавав у Мукачовськуй руськуй ґімназії (1937—1938гг.), редаґовав студенчеськый журнал «Наши стремления».
У мартови 1939 года вун быв арестованый мадярськыми властями, пак освобоженый по амністії, и перебрався у Чехію, де участвовав у антифашиськум двиганю у 1942—1945 гг, быв у нациськых концентраційных лаґерях.
У 1945—1953 годах директор ґімназії у Світавах (Чехія), из 1953 года став преподавательом університета імени Шафарика що у Пряшові. Де вступає у секцію Союза словацькых писателю, писав на руському і русинському языках.
В послевоєнні годы были написані, роман «Живые тени», повість «Последние ночи», зборникы «В горах и лесах», «У чужих берегов».
Под час кризы 1956 года критиковав соціалістичеську систему, за що го ісключили из Союза писателю.
У 1964 годі вернувся у Закарпатя, де и умер.