Владимір Игнатович Хыляк (уродився 27 юлія 1843 года, у с. Верхомля Велика (ныні: Малопольскоє воєводство, Польща) — умер 25 юнія 1893 года, у с. Летыня, Австор-Мадярщина) — галицько-руськый писатель, уніятськый сященник, лемко по проісхожденію.
Публіковався под псевдонімами В. Нелях, Я. Сам, Лемко, Лемко-Семко, Некый, Иероним Аноним, Quisdam и другыма.
Уродився у лемковському селови Верхомля Велика, Новосанчеськый повіт (Австрійська імперія, ныні Польща), у Карпатах на березі рікы Попрад.
Образованіє получив у Пряшові. Закончив богословськый факультет Львовського университета.
Владимір Хыляк дебьютировав повісьтьов «Польскый патріот» (1872, на польскум языкови), у котруй дійство проісходит у часы возстаня 1863 года.
Погодя пак проізвіденія В.И.Хыляка появлялися уже у галицько-руськых ізданіях.
У повістях «Мой дьяк», «Кусок людской жизни», «Русская доля», «Великый перекынчик у малому розмірови» автор разказує про тяжку жизню простого народа Лемковины.
Владимір Хыляк находився под вліянієм Николая Гоголя і Ивана Тургенева.
Сочиненія Владиміра Хыляка были ізданы у четырьох томах у 1882—1887 годах.
Умер у селови Летыня що коло Дрогобича (Австро-Мадярщина, ныні Львовська область, Украйина).