Записав казку: Иван Чендей у сêлї Новоє Давыдково ôд В. Сливкы
Жыла раз у єдному сêлї красивиця-дївка. Прийшов час ся їв уддавати, та нияк си нê годна была убрати сватача. А ходили ôд нїв онь три леґінї: Иван, Петро й Василь.
Прийде у недїлю Иван, убдивлять ся її красї, а ôна го хытромудро упровадить й на другого чекать.
Прийде другий - ôна й його упровадить, а сама тритёго выкукоє.
Цілый гуд так ся фраєрували, а пак Иван уповів:
- Ходиме нê першый дêнь, мож уже й свальбувати.
- Файн! Прийди у чêтвирь, у сім годин. За вшитко ся договориме.
Прийшов ôд нїв Петро, ôна му ипен то каже:
- Прийди у чêтвирь, у вӱсям годин.
Туй і Василь з сим дїлом прийшов. Ôна му каже:
- Прийди, Васильку, у чêтвирь, у девять годин.
У чêтвирь, у сім годин, Иван уже сперед дївков.
- Знаєш шо, милый мӱй? Я ся ничого нê бою й уддати бы-м ся хôтїла нê за страхопуда.
- А я нê з избабілых. - удповідать Иван
- Но, та тôды, йди, Иванку, у тимітӱв, у ту каплицю, куда безродных прощеникӱв кладуть. Там є пустый копорошӱв. Пролежиш у нёму до рана - пôвірю, же-сь хлопӱвськый.
Мусїв Иван йти у тимітӱв. Залїз у деревище й чекать рана.
У вӱсям годин прийшов Петро. А дївка му каже:
- Йди у тимітӱв, у ту каплицю, куда безродных прощеникӱв кладуть, там увидиш копорошӱв й будеш по нёму цілу нӱч паліцями бубновати. Удержиш, не напудиш ся - тôды-м твоя.
У девять годин уд нїв прийшов Василь, а ôна му каже:
- Піди лем ты у тимітӱв й вӱзьми з собôв два ланцы. Будеш бігати кругом каплицї й шуміти ланцами.
Шо туй вчиниш? Пӱшов й Василь у тимітӱв.
Як ся начав шум, звӱн, буханя-бреньканя - нê удержав Иван, ускочив з деревища й побіг як лем бирував!
А Петро, коли увідїв, же з гроба кось ускочив, схопив ся - й повнов паров!
Ускочили двоє з каплицї, а Василь з страху вер ланцы - побіг так, же ôнь ся закурило.
Напівмêртві уйшли леґінї з тимітова.
Пройшло пару дну. Стрітили ся вєдно у кôрчмі. Упили, розбесїдували ся. Слово позад слово, Иван каже:
- Но, цімборы, нê вірив-ім у нечисть, айбо аддека й сам-ім быв того свідком. Є на світї нечисть!
- Йо, правду кажеш Йване! І я нêдавно страху-м ся ôбыбрав.
Василь тоже согласив ся. А як щê по деці упили, нêгамішно признали єден другому, шо ся з ними стало.
- Та най тôды цілоє житя зостає неуддатов, кедь така!
× КОНÊЦЬ ×