Жили субі дідо тай баба та дожили ся уже до того, што и хліба на стулі ниє. Дідо тоды и почав просити:
— Бабо! Ци спикла бы ты колобка?!
— Пак из чого я го спечу, кить у нас и мукы ниє?
— Ты, бабо, піди у стoдôлу та назмітай по закутах мукы, та якраз буде доста на колобка.
Пôслухала го баба, пӱшла у півницю, назмітала по закутах мукы, вытопила у печи, замісила файнинько муку, спикла колобок та поклала го на оболочок, убы выстыв.
А вӱн лижав, лижав на оболôчку, а тоды из оболочка на дурӱжку, а з дурӱжкы на землю на двӱр, а з двôру за ворота та пубіг покачав ся арсаком.
Біжит си біжит путьом, а туй на стрічу йôму зайчик.
— Колобок, колобок, я тя изім!
— Ни їж ня, зайчику-пôбігайчику, я тубі пісиньку заспіваву.
— Ану заспівай!
— Я по закутах метеный,
Из мукы-м спеченый,
Я уд бабы утік,
Я уд діда утік,
Тай выд тебе втікну!
Тай пôбіг упять. Біжит си біжит… Пристрічат го вôвк:
— Колобок, колобок, я тя изім!
— Ни їж ня, вôвчику-братику, я ти пісиньку заспіваву.
— Ану заспівай!
— Я по закутах метеный,
Из мукы-м спеченый,
Я уд бабы утік,
Я уд діда утік,
Я уд зайця утік,
Тай уд тебе втікну!
Тай пôбіг… А туй иде мидвідь…
— Колобок, колобок, я тя изім!
— Ни їж ня, мидведику, я тубі пісиньку заспіваву.
— Ану заспівай!
— Я по закутах метеный,
Из мукы-м спеченый,
Я уд бабы утік,
Я уд діда утік,
Я уд зайця утік,
Я уд вôвка утік,
Тай уд тебе втікну!
Тай пôбіг. Біжит си біжит путьом… Стрічат ся из лисичкôв:
— Колобок, колобок, я тя изім!
— Ни їж ня, лисичко-сестричко, я тубі пісиньки заспіваву.
— Ану заспівай!
— Я по закутах метеный,
Из мукы-м спеченый,
Я уд бабы утік,
Я уд діда утік,
Я уд зайця утік,
Я уд вôвка утік,
Уд мидвидя-м утік,
Тай выд тебе втікну!
— О яка файна співанка! — каже лисичка.
— Айбо я малинько нидочуваву. Заспівай ищи раз та сідай ми на язык, убы май чути было.
Колобок скочив їй на язык та почав співати:
— Я по закутах метеный…
А лисичка — го гам! Та изіла!
× КОНÊЦЬ ×
**