Быв раз єден старый з старôв си тай з їхнёв внучкôв Марчôв.
Туй раз дочка пӱшла козарити. Пасла по горах, по долах, по зеленых лазах, вêчур пригнала їх дôму.
Стареґа уйшов на присїнок й звідать ся:
- Вы, цапуркы, вы, мамчі,
ци сыті сьте, ци пяні сьте?
Удповідавуть му козы:
- Мы і сыті, мы і пяні,
мы по горках ходили,
травичку поскубли,
трепеточку поглодали,
пôд березкôв полêжали!
Лем єдна удповідать:
- Я нê сыта, я нê пяна,
по горках-ім нê ходила,
травичку-м нê скубала,
трепеточку-м нê глодала,
пôд березкôв-ім нê лêжала,
а коли-м бігла перек мӱсточок,
ухопила-м явуровый листочок,
а коли-м бігла перек плотинку,
ухопила-м воды капельку.
Россердив ся старый на дївку й прогнав ї, обы ї нê видїв.
На другый дêнь загнав козарити стару. Стара пасла коз по горах, по долах, по зеленых лазах.
Пӱзно вêчур пригнала їх дôму.
Стареґа уйшов на присїнок й звідать ся:
- Вы, цапуркы, вы, мамчі,
ци сыті сьте, ци пяні сьте?
Удповідавуть му козы:
- Мы і сыті, мы і пяні,
мы по горках ходили,
травичку поскубли,
трепеточку поглодали,
пôд березкôв полêжали!
Лем єдна удповідать:
- Я нê сыта, я нê пяна,
по горках-ім нê ходила,
травичку-м нê скубала,
трепеточку-м нê глодала,
пôд березкôв-ім нê лêжала,
а коли-м бігла перек мӱсточок,
ухопила-м явуровый листочок,
а коли-м бігла перек плотинку,
ухопила-м воды капельку.
Щê пуще россердив ся старый, прогнав бабу гет з оч. На трêтьый дêнь пӱшов старый сам козарити. Пас по горах, по долах, по зеленых лазах.
Пригнав коз вêчур дôму, сам забіг наперет й звідать ся:
- Вы, цапуркы, вы, мамчі,
ци сыті сьте, ци пяні сьте?
Удповідавуть му козы:
- Мы і сыті, мы і пяні,
мы по горках ходили,
травичку поскубли,
трепеточку поглодали,
пôд березкôв полêжали!
Лем єдна коза й так за своє:
- Я нê сыта, я нê пяна,
по горках-ім нê ходила,
травичку-м нê скубала,
трепеточку-м нê глодала,
пôд березкôв-ім нê лêжала,
а коли-м бігла перек мӱсточок,
ухопила-м явуровый листочок,
а коли-м бігла перек плотинку,
ухопила-м воды капельку.
Старый ухопив ту козу, приязав ї й давай товкти.
Бив ї, бив, половку бока убдер й пӱшов брусити нӱж.
Коза видить - пудлоє дїло, удорвала ся й утїкла.
Бігла, бігла, прибігла у заячу кучу, уклала ся на пец й лежить.
Приходжує заячок:
- Ко, ко у мою кучу заліз?
А коза му удповідать:
- Я, коза-дереза,
за три гроша куплена,
половка бока убдерта,
Топу, топу ногами,
заколю тя рогами,
ножками затопчу,
хвостиком замету!
Заячок ся напудив й утїк. Іде, гӱрко плаче.
Навстріть му іде кугут у черленых чоботах, в золотых заушницях, на пличах несе косу:
- Сервус, заячку. Чôму плачеш?
- Та як ми нê плакати? Забрала ся коза у мою кучу, тай угнала ня!
- Пойме, я ти поможу.
Пӱдойшли ôни ôд кучі, кугут подуркав на двêрї:
- Клоп-клоп, ко у кучі?
А кому му з пецы:
- Я, коза-дереза,
за три гроша куплена,
половка бока убдерта,
Топу, топу ногами,
заколю тя рогами,
ножками затопчу,
хвостиком замету!
А кугут як скочить на порӱг й як загойкать:
Я іду у чоботах,
у золотых заушницях,
Нêсу косу,
Твою голову знесу,
по самі плêчі,
Злізай з пецї.
Коза ся напудила, із страху упала з пецї й забила ся.
А заячок с кугутом стали у кучи врокаши жыти, быти й галасити!
× КОНÊЦЬ ×